Дуло
Дуло, -ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59.
Сучасні словники
ДУЛО -а; пор.
1. Вихідний отвір ствола вогнепальної зброї, знаряддя.
Приклад Тримати пістолет дулом вгору. В очах її з’явилось дуло Якогось довгого ствола Рушниці вражої (Воронько, Тепло.., 1959, 63); Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (Кир., Вибр., 1960, 293).
2. Ствол вогнепальної зброї, знаряддя, баштового танка.
Приклад Навести дуло На когось, щось. Прочистити дуло. Через частокіл визирали.. дула гармат (Панч, III, 1956, 271); Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси, втрачають свій казенний блиск (Кол., На фронті.., 1959, 25); Образно Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину — й пересуватись стали… (Тич., II, 1957, 149);
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 434.
Енциклопедичний словник. 2009 - https://edgeare.com
