Забора

Забо́ра

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

Забо́ра, ри, ж.
1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. І. 138.
2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м). Браун. 16.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972.

ЗАБО́РА, и, жін. Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь (Словник Грінченка); Пливуть чайки... Попереду Отаман пильнує, А позаду товариство Веслами керує; По порогах, по заборах Добре накупались (Данило Мордовець, I, 1958, 508); Незвичайна картина постала перед очима.. Одні [потоки], вируючи, пінилися в кам'яних заборах, інші змійками звивалися між камінців (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 383).

Цитати української літератури з використанням слова "забора"

1. "При малій воді треба йти в заход — це невеличкий поріг такий, як забора" (Загребельний Павло Архипович - "Роксолана")
2. "Проти Наливача на середині Дніпра лежить забора Посередівська." (Кащенко Адріан Феофанович - "Великий Луг запорозький")
3. "— Та хто його у городі не знає? Не було того чужого тину або забора, під котрим він би п’яний не валявся" (Мирний Панас - "Повія")
4. "Нема чого говорити — уконтентовались поки добре, так, що хоч би й відпочити, так на горе не було часу: через годину підбігла Крива забора, а далі Воронова" (Кащенко Адріан Феофанович - "Зруйноване гніздо")