Зубчик

Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець. 1)Гострий виступ на чому-небудь. 2)Зуб. 3) Гострі верхи гір, вершини дерев у лісі. 4)Елемент орнаменту. Я здорово граю на гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 4)

Сучасні словники

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

зубчик -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до зубець. 2》 у знач. присл. зубчиками. Нерівно, гострими виступами.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Зменш.-пестл. до зубець. Я здорово граю на гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 4); Різальне лезо серпа має насічку, що утворює по його кромці дрібні гострі зубчики, як у дрібнозубчастої пилки (Зернові комбайни, 1957, 7). 2. у знач. присл. зубчиками. Нерівно, гострими виступами. Руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73); З конверта випала фотокартка, красиво зубчиками обрізана (Іван Сенченко, Опов., 1959, 42).

ЗУБЕЦЬ 1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268); Воли ступають, а за ними тягнуться — Зубцями вгору — борони (Микола Зеров, Вибр., 1966, 264). 2. перев. мн., зубці, ів. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики з рівним віддаленням один від одного. Високий зубчастий мур оперізує їх [вежі] рудим кам'яним поясом, і кожен зубець нагадує хвіст велетенської рибини (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 448); // Гострі верхи гір, вершини дерев у лісі і т. ін., що виділяються ламаною лінією. Сплять ще велетні-гори під чорним буком, а по сірих зубцях Бабу гана повзуть, мов дим густий, білії хмари (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109); // Елемент орнаменту. При вишиванні зубців довжину стібків поступово збільшують, а потім зменшують на одну горизонтальну нитку (Українське народне художнє вишивання, 1958, 41).

Матеріал з Вікісловника

1)розм. зменш.-пестл. до зубець ; невеликий виступ на чому-небудь. 2)розм. окрема частина цибулини часнику.

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "Зубчик": чубчик, любчик, горобчик, хлібчик, калачик, дукачик, пароплавчик, шевчик, живчик, вовчик, олівчик, глечик, городчик, покажчик, небіжчик, зайчик, побігайчик, трамвайчик, крайчик, окрайчик, паничик, мазунчик, цвіркунчик, питунчик, пестунчик, красунчик, данчик, майданчик, каганчик, балаганчик, панчик, капканчик, баранчик, ресторанчик, мізинчик, вазончик, талончик, пагінчик, камінчик, пломінчик, промінчик, ослінчик, кінчик, ромчик, супчик, стовпчик, чепчик, хлопчик, окопчик, абажурчик, снігурчик, базарчик, старчик, цеберчик, комірчик, лазутчик, братчик, панібратчик, льотчик, ліфчик, вандальчик, пальчик, капральчик, костьольчик, кульчик, стільчик, м’ячик, ключик, чик, процик, цуцик, п’єцик, квадратик, братик, хрещатик, солдатик, халатик, кирпатик, патик, фанатик, лунатик, схизматик, математик, флегматик, стигматик, граматик, кігтик, втик, єретик, шкелетик, амулетик, букетик, поетик, генетик, критик, галактик, діамантик, романтик, атлантик, студентик.

Ілюстрації

[[1]]

[[2]]