Мисочка
Мисочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ми́ска. 2) Блюдце. Батя... почали виставляти на стіл стакани та мисочки. Левиц.
Зміст
Сучасні словники
1. Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (Іван Котляревський, I, 1952, 72); Дві миски на столі, одна з бараболею товченою, гарячою, друга з кислим молоком (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 69);
2. Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб. Голі стіни. полупана стеля і ще більш полупана груба, біля груби ослінчик з кухлем і мискою до умивання (Леся Українка, III, 1952, 571); Відро з лушпайками стояло в нього біля ніг, а миска з водою — поруч (Юрій Яновський, II, 1958, 160);
Ми́сочка — вид столового посуду, зазвичай для рідких страв (супи, юшки) у вигляді глибокого, круглого виробу з направленими вгору краями. Функціонально близькі до глибоких тарілок, де краї направлені в сторони.
Слово «миса» має латинське походження: через посередництво дав.-в.-нім. mias («стіл») походить від нар.-лат. mēsа — форми лат. mēnsа («стіл», пор. «менса»)
Ілюстрації
|
|
|
