Мень

Мень, -ня, м. Рыба налимъ, Gadus lota.

Сучасні словники

МЕНЬ, я, чол., діал. Минь. МЕНЬО́К, нька, чол., діал. Зменш.-пестл. до мень. Під лавою щось хлюпнуло у воді, жінка одразу ж нагинається й радіє, підіймаючи з долівки чималу макітру: в ній темніють живі в'юни, невеликий меньок і кілька линків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 602); * У порівняннях. Уже троянці вгамовались, Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли (Іван Котляревський, I, 1952, 159).

Ілюстрації

Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 673. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність│підрозділ=Інститут мистецтв}}