Тесть

Тесть, -тя, м. Тесть. Тесть любить честь, а зять любить взять. Шейк. Ум. Тестенько, те́стечок, тестонько. Гол. IV. 220.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТЕСТЬ, я, чол. Батько дружини. Сердитий каявсь [Латин] од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Безбородько, дізнавшись про захворювання свого майбутнього тестя, дуже стурбувався цією вісткою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 311).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. А

тесть (зменшено-пестливі та іронічні — те́стенько, те́стечок, те́стонько; грубо-пестливе — тестю́ра) — батько дружини; народна афористика відбиває непрості стосунки тестя і зятя; з одного боку, кажуть: «Бійся тестя багатого, як чорта рогатого», з другого, — «Багатий тесть — зятю честь»; пов’язано було з виконанням тестем шлюбних зобов’язань перед зятем, бо казали: «Тесть любить честь, а зять любить взять», застерігаючи: «Тесть не повинен втратити честь». Сердитий [Латин] каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (І. Котляревський); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (І. Нечуй-Левицький).

Словопедія

тесть -я, ч. Батько дружини.