Злоба

Зло́ба, -би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міус. окр. Злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Цікаво
5 Іншими мовами
6 Джерела та література

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛО́БА́, злоби, жін.

1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь. Іван, поки й живе на світі, в серці носитиме злобу на визискувача Юзефа Крапивницького (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 28); З захопленням дивиться на Радянський Союз увесь прогресивний світ, із страхом, злобою.. поглядає на нас світ старий, вмираючий (Радянська Україна, 5.IX 1960, 1).

2. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Пішов [Іван] вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Санька підбігала до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158).

♦ Злоба дня — те, що привертає увагу, цікавить усіх у даний момент. В кожну боротьбу за кожну злобу дня треба вкладати нерозривний зв'язок з корінними цілями (Ленін, 19, 1950, 25); На злобу дня — на злободенну тему. У своїх оповіданнях він [С. Журахович] відгукується на злобу дня, по-журналістському чутливо прислухається до пульсу життя країни (Вітчизна, 1, 1961, 190).

Фразеологічний словник української мови

ЗЛОБА

на зло́бу дня, перев. зі сл. писа́ти, відгу́куватися і т. ін. На важливі, актуальні теми.

Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй зробити з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Ю. Яновський); Лесь Мартович сміливо брався за висвітлення гострих проблем, він любив писати на злобу дня (З журналу).