Тесть

Тесть, -тя, м. Тесть. Тесть любить честь, а зять любить взять. Шейк. Ум. Тестенько, те́стечок, тестонько. Гол. IV. 220. ТЕСТЬ, я, чол. Батько дружини. Сердитий каявсь [Латин] од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Безбородько, дізнавшись про захворювання свого майбутнього тестя, дуже стурбувався цією вісткою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 311).