Дивота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:17, 17 листопада 2018; L.petryk (обговорення • внесок)
Дивота, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Зміст
Сучасні словники
Дивота – іменник, жіночий рід, неістота
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | дивота | дивоти |
| Родовий | дивоти | дивот |
| Давальний | дивоті | дивотам |
| Знахідний | дивоту | дивоти |
| Орудний | дивотою | дивотами |
| Місцевий | на/у дивоті | на/у дивотах |
| Кличний | дивото | дивоти |
Дивота -и, ж., діал. 1) Те саме, що подив 2) Дивна річ.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Елемент нумерованого списку
Словник UA
- Елемент нумерованого списку
Український тлумачний словник
