Гроно

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:24, 15 листопада 2018; Aybrai.if18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Гроно, -на, с. Виноградная кисть, гроздь. К. Псал. 187. Ум. Гроночко. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.

Сучасні словники

Словник української мови

ГРО́НО, а, сер. Скупчення плодів або квітів на одній гілці; китиця. Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 431); Під вікнами Волиної квартири.. повісив свої грона бузок (Юрій Яновський, II, 1954, 88); * Образно. І кличе синява жадана, І хоче гроно птиць ясне Догнати тінь аероплана (Максим Рильський, I, 1956, 342); * У порівняннях. А кучері були, мов грона рясні (Леся Українка, I, 1951, 285).

Іншими мовами

Англійська - cluster/bunch. Російська - гроздь.

Ілюстрації

Виноград-черный-Кишмиш151118.jpg Калинове гроно151118.jpg Grono151118.jpg

Медіа

Це цікаво!

Що таке гроно в літературі?

1928 Михайло Драй-Хмара надрукував сонет «Лебеді» з присвятою своїм товаришам, де вжив вислів «гроно п'ятірне»:

"О гроно п'ятірне нездоланих співців,крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,що розбиває лід одчаю і зневіри."

Під «гроном п'ятірним» малися на увазі поети-неокласики — Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Освальд Бургардт (який друкувався під псевдонімом Юрій Клен) і сам Михайло Драй-Хмара. «Сонет Драй-Хмари, — писав у наші дні Іван Дзюба, — прозвучав як мужній голос на захист друзів — з вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу». Але саме з цього сонета почалися всі неприємності поета. Неприборканих співців більшовицька система не терпіла. М. Зеров: • потреба «розробляти мову і стиль, удосконалювати техніку й синтаксичну гнучкість української поезії, називаючи їх „сухарями“ на розкішному бенкеті поетичної фантазії». • дух класичної простоти, піднесене почуття, глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока версифікативна майстерність творів Зерова вражали сучасників. Щоправда, багато хто поетові закидав, що він несучасний, байдужий до актуальних проблем. П. Филипович: • важав, що гармонійному розвитку національної літератури необхідне підґрунтя класичного світового письменства, не сприймав кон'юнктурної офіційної ідеологічної лінії в тогочасній поезії, виступав за підвищення культурного та художнього рівня літературних творів. Поетична творчість Ф. відзначається культурологічною насиченістю, осмисленням загальнолюдських етичних та естетичних цінностей.

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/ghrono