Пипоть

Пи́поть, -птя, м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Чуб. I. 58. Грин. I. 254. Ум. Пи́птик.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПИ́ПОТЬ, птя, чол. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 77); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Але ж я йому [жениху] й одповіла: ти, кажу, курячий пипоть, раз не знаєш, по якім ділі приїхали, то й не плещи (Яків Качура, II, 1958, 48).

Пипоть на язик (на язика) кому — попередження тому, хто говорить щось неприємне, непотрібне. [Настя:] Буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. [1 парубок:] Та пипоть вам на язик! (Іван Франко, IX, 1952, 94); [Микишка:] А хто вгада, що до вечора трапиться? Може, до вечора твоїх панів і званія не зостанеться... [Горпина:] Пипоть вам на язика!..

Ілюстрації