Знудіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:40, 13 квітня 2024; Nvulizko.if20 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Cловник Грінченка

Зну́діти, -дію, -єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас. НВолын. у.

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник UA

ЗНУДИТИ, знуджу, знудиш, док., розм. 1. перех. Викликати нудьгу в кого-небудь. Зразу забавляла її гутірка того пана, але опісля знудила монотонність і обмежений кругозір його думок (Фр., II, 1950, 292); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами, і швидко пішла у свою кімнату (Гжицький, Вел. надії, 1963, 22); [Сейсмос:] Та гра вкінець знудила нас (Гете, Фауст, порекл. Лукаша, 1955, 304); // безос. Не дай боже, зробила б так природа, щоб після теплого, зеленого літа відразу зима починалася! А коли вбилася поміж ними осінь, знудило тебе дощем та туманом, ти після неї зимі он як радієш! (Мур., Бук. повість, 1959, 139); // Довести до знемоги, дуже виснажити. Я тільки раз в житті могла витримати один сеанс [спіритизму] до кінця і то потім як заснула, то аж у другій годині дня прокинулась, так то мене знудило і змучило (Л. Укр., V, 1956, 396); Як то висушила людину хвороба, як знудила! Лежить хлопець пластом, тільки губами спраглими ворушить, тільки дише важко, поривно (Збан., Сеспель, 1961, 369).

2. неперех., чим. Відчути, що набридло, спротивіло що-небудь. Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, Тяженько здихнеш (Рудан., Тв., 1956, 50).

АБО

Словник UA

СУМУВАТИ, ую, уєш, недок. Пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися. Так йому обридло все в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак (П. Куліш, Вибр., 1969, 96); Не сумуй, що врода Опадає з личка (Граб., І, 1959, 336); Не сумуй! Ще нам сонце всміхнеться (Сос., І, 1957, 248); * Образно. В гаї Ставочок чистий висихає, Де ти купалася колись. І гай сумує, похиливсь (Шевч., II, 1963, 10); Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів (Вас., III, 1960, 222); * У порівн. В листі сухім Вітер зітха, мов дріада сумує, Із жалем глухим (Л. Укр., І, 1951, 28); // за ким - чим, без кого - чого, розм. по кому - чому. Горювати, тужити за ким-, чим-небудь. Мала [Ліда] для всіх любов.. За тою з моїх сестер буду я сумувати, мамо, доки мого життя... (Коб., II, 1956, 310); - За Україною все сумуєте? - Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (Гончар, III, 1959, 180); - Не сумуй же тут без мене, я швидко повернуся (Коцюб., І, 1955, 360); * Образно. Сумують комини без диму,.. Минають місяці, - село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло (Шевч., II, 1963, 171); За вірним серцем побратима І за дівочими очима Сумує пісня на землі (Стельмах, V, 1963, 149); // рідко. Те саме, що нудьгувати 1. Весело, розкішно жила генеральша. Не сумували й генеральські дочки (Мирний, І, 1949, 198).

Ілюстрації

1.сум.jpg 2.сум.jpg

Цікаві ресурси

Як перестати сумувати за людиною?

Сумую за домівкою та коханим


Медіа