Худо
І. Худо, -да, с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172.
ІІ. Худо, нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й назад вернуся. О. 1861. IV. 93. (Нп.).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Присл. до худий 2. Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 270).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що погано 5. Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (Павло Чубинський, V, 1874, 810); — Не плач, дівко, тут тобі худо не буде, — умовляв і дворник [двірник] (Панас Мирний, IV, 1955, 172).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 167.Коментарі (0) ХУДО 2, а, сер., заст. Щось погане, неприємне; зло, лихо. — Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе на думці нема ніякого худа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 47); — Що ж... нема худа без добра, — сказав тихо [старий] (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 47).
Ілюстрації