Бляха

Бляха, -хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металлъ въ листахъ. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. ІІІ. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. І. 26. 2) Жесть. Въ томъ же значеніи: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25. 3) Кровельное желѣзо. Левиц. ПЙО. І. 476. 4) Родъ четырехугольной сковороды изъ листоваго желѣза, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню.... вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася і печуть. МУЕ. І. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. І. 99. 5) Бляха, знакъ (у сотскаго и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. Ум. Бляшка, бляшечка. Соцький ... з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Бля́ха (від нім. Blech через пол. blacha), також жерсть (від рос. жесть, запозиченого з тюркських мов, епентичне «р», очевидно, під впливом «шерсть»)[2] — тонкий листовий метал (сталь, алюміній та ін.), покритий оловом. Товщина бляшаного листа 0,08—0,90 мм. Найбільш поширена біла бляха, покрита оловом. Невкрита оловом бляха називається «чорною». Бляху виробляють у листах 512—1000 X 712—2000 мм або в рулонах шириною до 1 м, масою до 15 т.

Окрім олова, для покриття бляхи застосовують цинк, хром, спеціальні лаки.

Ілюстрації