Табунчик
Табунчик, -ка, м. Ум. отъ табун.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
[1]ТАБУ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до табун.
[2]ТАБУ́Н, а, чол.
1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.).
Там по лугу ходить табун коней (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 160);
Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Олександр Довженко, I, 1958, 120);
Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14);
- У порівняннях.
Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Максим Рильський, II, 1946, 42);
// Зграя диких або свійських птахів.
Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142);
Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство (Михайло Стельмах, I, 1962, 612);
// Скупчення риб, морських тварин.
Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288);
Коли табун білух іде коло берега, то неодмінно заходить у кожну бухту (Микола Трублаїні, I, 1955, 274).
2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей.
Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний, IV, 1955, 304);
Стояли грізні дні війни. Від Волги без упину фашистів бігли табуни степами України (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 88).
Бігти (ходити, жити і т. ін.) табуном (табунами) — пересуватися, жити і т. ін. великою, звичайно неорганізованою групою.
Забили [екскурсанти] весь пароплав, не протовпишся на станціях, ходять цілими табунами на дорогах... (Василь Еллан, II, 1958, 37);
Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 30).
Ілюстрації
|
|
|
|
