Манаття

Манаття́, -тя, с. соб. Лохмотье, тряпки.

Зміст

Тлумачення слова у сучасних словниках

[1]МАНА́ТТЯ, я, сер., збірн.

1. розм. Те саме, що манатки.

Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (Іван Франко, IV, 1950, 45);

Буржуазія з цілого міста [Одеси] стікалася до порту, тягла за собою своє манаття і билася за місце на пароплавах (Юрій Смолич, V, 1959, 783).

2. зневажл. Поганий одяг; лахміття.

Батько неласкаво прийняв сина за одяг. — Що то у тебе за таке манаття? (Панас Мирний, IV, 1955, 183);

У Маланки захована навіть була в комірчині, під старим манаттям, пляшка горілки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31);

— Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Любов Яновська, I, 1959, 248).