Свара

Свара, -ри, ж. Несогласіе, ссора.

Сучасні словники

СВАРИ, свар, мн. (рідко одн. свара, и, жін.).

1. Сучасне

Незгоди, конфлікти, що виникають між державами, класами, суспільними групами тощо; чвари; розбрат. Думи першого циклу [сербських пісень], без сумніву найдавніші, оспівують життя і міжиусобні [міжусобні-] свари князьків (Іван Франко, XVI, 1955, 14); Замовкнуть свари наші часті, До яких люд бездольний звик... Об іншій славі, іншім щасті Почне гадати чоловік (Павло Грабовський, I, 1959, 560); Незгода між.. інтелігенцією Галичини, той фанатизм, з яким ведуться між її партіями свари, не може не шкодити поступу народу руського у Галичині (Михайло Драгоманов, I, 1970, 80);

Суперечки, що виникають між окремими особами, між членами родини тощо сварка.; Свари бували з кождим днем частійші [частіші], поки вкінці оба противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (Іван Франко, IV, 1950, 12); Розлад у Сніжковій сім'ї все глибше пускав своє коріння.. Свавільна дочка завжди приносила свари (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 211).

2. Застаріле

Збройна боротьба; бій; війна. Бували войни [війни] й військовії свари.. Минуло все (Тарас Шевченко, II, 1963, 416); Січ.. Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах бузувіром (Іван Манжура, Тв., 1955, 167).

СЛОВОФОРМИ
Свара - іменник, жіночий рід, неістота