Становий

Становий, -вого, м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332.

Сучасні словники

СТА́НОВИ́Й

1. Стос. до стану (заст.)

• Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану:

Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках 
адміністративні і судові органи влади (Історія УРСР, I, 1953, 256).
Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).

2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани (заст.):

 Герої творів Квітки-Основ'яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, 
 майнової і станової нерівності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 27). 

• Власт. привілейованим станам, який ґрунтується на зневажливому ставленні до інших станів:

Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності 
не покидало її ніколи (Ірина Вільде, III, 1968, 93).

3. Головний, основний:

• Станова жила, заст. — те саме, що спинний мозок:

 — Так, кажеш, на поправку пішов? Головне, щоб станова жила сили набиралася, а вже від неї усе тіло почне здоров'ям наливатися 
(Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 427). 

• Становий якір, мор. — головний великий якір, який опускають з судна під час тривалої стоянки:

 В один з найміцніших поривів луснув канат від важкого станового якоря.., і шхуна ще безпорадніше заборсалася на одному меншому якорі 
 (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 393). 
 За морськими правилами, відсутність.. станового якоря не дає судну права виходити в море (Вечірній Київ, 28.II 1968, 4). 

• Становий хребет:

а) (заст.) те саме, що хребет;

б) щось життєво важливе, найголовніше в чому-небудь:

 Виховання любові й поваги до праці на благо суспільства, трудове загартування людей — серцевина, становий хребет ідеологічної роботи 
 (Комуніст України, 1, 1964, 69).

Ілюстрації

Цікаві факти

У першій половині XVI ст. соціальна структура українського суспільства мала становий характер. Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, міщани й селяни. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 9, 1978. — Стор. 646. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/9/646/2

Зовнішні посилання

https://history.vn.ua/pidruchniki/sorochinska-ukraine-history-8-class-2016/3.php

https://geomap.com.ua/uk-uh8/992.html