Лаштунки
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:56, 8 листопада 2018; Ysromanenko.ij18 (обговорення • внесок)
Лаштунки, -ків, м. мн. 1) Лѣса, деревянн. подмостки. 2) Театральныя кулисы. За лаштунками чутно голос сотники. Стор. II. 217.
Сучасні словники
ЛАШТУ́НКИ
1. Те саме, що куліси:
За лаштунками чутно голос сотника: «Хведоре! нехай коней сідлають!» (Олекса Стороженко, I, 1957, 290); Він — студент, із тих, що добре ознайомлені з лаштунками нашого комерційного апарату (Василь Еллан, II, 1958, 37); Я вірю тільки, що наш рух не загине між селянами і що вже пізно полякам їсти нас. Вся оця заколота, певне, перейде собі за лаштунками, а на сцені її не буде й видно (Леся Українка, V, 1956, 172).
2. діал. Сцена:
Прийшли, Розмотуючи мокрі шарфи з шиї. Перукарі, музики, лицедії, Крикливий люд лаштунків і куліс (Микола Бажан, Роки, 1957, 281).