Лаштунки

Лаштунки, -ків, м. мн. 1) Лѣса, деревянн. подмостки. 2) Театральныя кулисы. За лаштунками чутно голос сотники. Стор. II. 217.

Сучасні словники

ЛАШТУ́НКИ

1. Те саме, що куліси:

За лаштунками чутно голос сотника: «Хведоре! нехай коней сідлають!» (Олекса Стороженко, I, 1957, 290); 
Він — студент, із тих, що добре ознайомлені з лаштунками нашого комерційного апарату (Василь Еллан, II, 1958, 37); 
Я вірю тільки, що наш рух не загине між селянами і що вже пізно полякам їсти нас. Вся оця заколота, певне, перейде собі за лаштунками, 
а на сцені її не буде й видно (Леся Українка, V, 1956, 172). 

2. діал. Сцена:

Прийшли, Розмотуючи мокрі шарфи з шиї. Перукарі, музики, лицедії, Крикливий люд лаштунків і куліс (Микола Бажан, Роки, 1957, 281).

Ілюстрації