Щебетливий

Щебетливий, -а, -е. 1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива. 2) Говорливый. Весела собі, щебетлива. МВ. II. 36.

Сучасні словники

                                                  Тлумачення слова у сучасних словниках

ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який постійно, невпинно щебече (у 1 знач.). Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми-болі вразливі (Борис Грінченко, I, 1963, 147); Пташки щебетливі одлетіли у вирій (Панас Мирний, III, 1954, 255).

2. перен. Який швидко, жваво говорить, розмовляє (перев. про жінок і дітей). Мартуся така ж була на вдачу весела, співуча та щебетлива, як і мати, і до роботи кидалася (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 415); На галявину, виповнену квітами й сонцем, вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 44).

Ілюстрації