Дівочий
Дівочий, -а, -е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Дівоча гімназія. Женская гимназія. О. 1861. І. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Дівоча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. І. 111.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до діва і дівчина. Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Дзвінка дівоча пісня.. лунає десь у зелених горах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44); // Власт. дівчині, дівчатам. [Семен Мельниченко:] А он і хата милої — весела та світла, як погляд дівочий (Марко Кропивницький, I, 1958, 57); Устина.. взялася в боки й.. пройшлася легким дівочим кроком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 49). 2. Признач., обладнаний для дів, дівчат. Блукаючи по Україні, Прибивсь якось і в Чигирин, І в монастир отой дівочий, Що за пісками на болоті (Тарас Шевченко, II, 1953, 18); // у знач. ім. дівоча, чої, жін., заст. Кімната для дівок-горничних, покоївок, служниць у панському дворі. Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо (Марко Вовчок, I, 1955, 102); Нерідко було сам [панич] у дівочу зайде, жартує з дівчатами (Панас Мирний, II, 1954, 104).
