Сміливість

Сміливість, -вости, ж. = Смілість. Мир. ХРВ. 4. Левиц. Пов. 38. Випив для сміливости. Грин. II. 165. Сміливість, смілість — одна з важливих позитивних моральних рис особистості.

Трактування

Під сміливістю розуміють [[Установка (психологія)|психологічну установку] та поведінкову, рішучість у вчинках, самовпевненість й здатність людини долати почуття страху та розгубленості. Сміливість — це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети.

Сміливість часто плутають з хоробрістю та мужністю. Але це дещо різні речі. Сміливість походить від розуміння, яке, у свою чергу, бере початок в розумі мудрості. Хоробрість же є зовнішнім проявом сміливості. Водночас, мужність — складна якість, яка поєднує сміливість, наполегливість, стриманість, впевненість у собі, вона допомагає людині йти до мети, не зважаючи на втрати й страждання.

Наприклад, якщо у людини є сміливість щоби прийняти виклик, це означає, що її розум зрозумів ситуацію і прийняв рішення. І лише після цього вона потребуватиме хоробрість, щоб провести це рішення в життя. Хоробрість без сміливості триває не довго. Без сміливості, що вимагає глибоке розуміння виклику, хоробрість сліпа та нерозумна.

Антоніми: боязкість, нерішучість, несміливість, острах, соромливість, сором'язливість.

Тома Аквінський про сміливість

Тома Аквінський дає наступне визначення сміливості:

«Сміливість зупиняє нас бути нерозумно відсіченим труднощами. Ця сміливість є духовною відвагою перемогти духовні труднощі, тим ж шляхом, що й фізична відвага перемагає та відштовхує фізичні труднощі. Арістотель перераховує п'ять імітацій сміливості, які чинять відважні вчинки але не з відваги. Інколи важке не відчувається як важке, з-за незнання чи оптимізму або майстерності; деколи пристрасть є мотивом (втеча від горя, чи гніву) а часом підрахунок прибутку. Природний темперамент деяких людей схиляє їх до сміливості, але сміливість властиво є чеснотою: стан, що характеризує всі чесноти, якщо ми маємо на увазі твердий дух, а не окрему чесноту з особливим полем дії, якщо ми маємо на увазі дух твердий вистояти коли витривалість особливо важка, зокрема в ситуаціях крайньої небезпеки. Бо якщо людина може вистояти в найбільш важких умовах вона зможе протистояти в менш важких ситуаціях. Таким чином, сміливість стосується перш за все страхів важких ситуацій, що відштовхують нашу волю від слідування дорозі інтелекту. Сміливість не лише переносить тиски таких ситуацій без здригання, приборкуючи страх, але теж в мірі атакує їх, якщо майбутня безпека вимагає усунення трудності. Це вимагає смілення. Отже хоробрість має справу зі страхом та сміленням, стримуючи перше та накладаючи баланс на друге. Сміливість духу тримає волю твердо прикріпленою до добра, котре пропонується розумом стикаючись спочатку з більшим а потім з меншим злами…Стримати страх важче аніж керувати сміленням, тому що сама небезпека яку боїться людина має нахил стримувати смілення і збільшує страх. Таким чином головною дяльністю сміливості є не стільки атака як витривалість, стояння на своєму ґрунті посеред небезпеки. В самій природі мучеництва, мученик міцно стоїть в правді та справедливості проти нападів переслідувачів. Ясно, що мучеництво є тоді чеснотним актом, справді актом сміливості. Сміливість добрих громадян — твердість в людській справедливості, аби зберегти яку вони знесуть смертельну небезпеку; і сміливість дана Богом — це твердість в Божій справедливості, яка приходить через віру в Ісуса Христа. Отже віра — ціль до якої міцно тримаються мученики, і сміливість є чеснотою яка робить їх здатними так поступати. Любов є головною мотивуючою силою за актом мучеництва, чеснота керуюча ним; але безпосередньою мотивацією пробуджуючою цей акт є чеснота сміливості.»