Оседок

Оседок, -дку, м. Усадьба съ хатой и хозяйственными постройками, а также, съ земельными угодьями, т. е. все недвижимое имущество хозяина — гуцула, обведенное огорожею. Шух. I. 86.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСЕ́ДОК, дку, чол., діал. Оселя (у гуцулів). По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Он, оповита в серпанок, видніється хата. Коло неї оборіг, якась загорода для маржини — то гуцульський оседок (Гнат Хоткевич, II, 1966, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 758.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Оседок, -дку, м. Усадьба съ хатой.

Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». Грин. І. 112. держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. Грин. ІІІ. 234. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. І. 106.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 388.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Оседок - оселя.

Оселя, лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 65.

Осе́ля — приміщення для прожи­вання людей, помешкання разом з двором, господарськими будівля­ми і городом; садиба. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу (Т. Шев­ченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 422.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Оседок

-дку, ч.

Оселя (у гуцулів).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Осе́ля:

Житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями i городом; дворище, садиба. // застаріле слово. Сукупність будівель, що мають певне призначення.

Приміщення для проживання людей; житло. // Місце поселення живих істот взагалі.

(діалектне) Селище, поселення.

Оселя (Яворівський район) — село в Україні, Яворівський район, Львівська область