Ціпов’яз

Ціпов’яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.

Сучасні словники

Ціпов'яз

1. Той, хто робить ціпи.

2. перен. Селянин. — Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. І грамоту добре знає, письменний.. Ну, а молодший, Семен — той отак: за плугом ходити, сіно косити, ціпом махати... Сказано — ціпов'яз!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103).

Прислів'я, приказки

Доки на току ціп, доти на столі хліб. Ціп та коса годують. Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти. Ціпом силу міряй, а не гульнею. За ціп та на тік. Брехати — не ціпом махати.

Мовні звороти

Ціпи в'язати — сваритися. Ціпом їхати — їхати двома кіньми, з яких один великий, другий маленький. Ґирлиґа і ціп — символи скотарства і рільництва в Стародавньому Єгипті.

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px

x140px

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 240.
• Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 4, ст. 434.