Мішечок

Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МІШЕ́ЧОК, чка, чол. Зменш. до мішок 1—3. Ходила й Маланка [по панське добро]. Вона ледве приперла мішечок муки, засапалась і стогнала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 79); Іван.. вийняв з кишені мішечок, витрусив з нього два синюватих з червоними смужками коники і віддав Олі (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 115); Ось поле відкрасувалося, треба набирать молочка, так порожній мішечок. Чи не буде пустоколос? (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 322); Запалі щоки, мішечки під очима, глибокі зморшки на чолі, — все це робило його значно старшим, ніж він насправді був (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 247).

Словник української мови

1. Зшите з шматка грубої тканини вмістище для зберігання і перевезення сипких тіл і різних речей, а також великий паперовий пакет цього ж призначення. Ішов Панас із города додому з сокирою й мішком (Гл., Вибр., 1951, 72); Вона латала мішок для харчів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 368); * У порівн. Довга сорочка, як той мішок, упала додолу; мережка лиштви лежала аж на землі (Мирний, III, 1954, 179); Свиснула козацька шабля, і пан хорунжий мішком зсунувся з коня на лід (Кач., Вибр., 1953, 140).

Ілюстрації