Зіпати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:03, 21 грудня 2020; Mymatiushko.ij20 (обговорення • внесок)
Зіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = Зіхати 2 и 3. Курєтко туйтуй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
ЗІПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніш! Підніміть поранених і побитих! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 52).
