Стебельце

Стебельце, -ця, с. Ум. отъ стебло.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СТЕБЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш. до стебло 1, 2. Пробиваються [весняні пахощі] крізь набряклі бруньки, тендітні стебельця трави (Микола Олійник, Леся, 1960, 59); На високому гінкому стебельці росла лугова цариця — ромашка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 252); * Образно. Дивився він, як слово строге В дитячі запада серця, Як проростають потім з нього Тендітні, ніжні стебельця... (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 73); * У порівняннях. Ноги тоненькі, як стебельця (Гнат Хоткевич, II, 1966, 358).

Стебельце - осьовий орган вищих рослин, разом з листям що становить втеча, служить для пересування води і речовин між корінням і листям, для збільшення асимілюючої поверхні рослини дорогою галуження і впорядкованого розташування листя, а також квіток і плодів; може брати участь в накопиченні води і запасних живильних речовин, в фотосинтезі .

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=I98XSQAanWo

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 678.

Серебряков І. Р., Морфологія вегетативних органів вищих рослин, М., 1952; Мейєр До. І., Морфогенія вищих рослин, М., 1958; Імс А., Морфологія квіткових рослин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1964; Ботаніка, під ред. Л. Ст Кудряшова, т. 1, М., 1966; Есау До., Анатомія рослин пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969.

Л. І. Лотова.