Чисто

Чисто, нар. 1) Чисто. Е, вже! тому низько в голови, в кого чисто в дворі; а тому лекше здихає, що двір вичищає. Ном. № 1407. 2) Совершенно, совсѣмъ. Чисто всіх побудила. Г. Барв. 225. Вибрав усю чисто воду. Рудч. Ск. І. 37. Ум. Чистенько, чистесенько. Чистенько коло посуди хо́дить, — ничего не оставляетъ, все съѣдаетъ. Ном. №. 11256.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Присл. до чистий 1, 2, 4—9. Внесли лампу, велику, з чисто протертим склом (Олесь Гончар, II, 1959, 395); Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); Матвій ішов поруч передньої підводи, розмовляючи з літньою, чисто виголеною людиною (Іван Микитенко, II, 1957, 407); Кімната була чисто прибрана (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 23); Всі ми почуваємо, що діло зробили «чисто», але ніхто про це не говорить (Іван Багмут, Опов., 1959, 67); Їй голос часами тремтів і французька вимова не конечне чисто виходила (Леся Українка, III, 1952, 528); Спахнули очі тепло й чисто (Володимир Сосюра, II, 1958, 429); [Йоганна:] Каменувати мене ти можеш, та не маєш за що, бо я ніколи не жила так чисто, так чесно, навіть свято, як сей рік (Леся Українка, III, 1952, 161); // у сполуч. з прикм., займ. Підкреслює якість ознаки, названої прикметником, займенником. І вже які він пісні складував і як їх співав, господи, милий боже! Чарівничі се були чисто пісні! (Марко Вовчок, I, 1955, 349); — Колись баба Улита, ота, Йосипе, що на Афон ходила, приносила із святої гори якогось зілля, так давала й нам, дітям, понюхати. Так чисто отаким, пахло, як оця цигарка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 213); Його трудне, як кора на дереві, обличчя засвічується чисто дитячою цікавістю (Володимир Бабляк, Жванчик, 1967, 41).

2. у знач. присудк. сл. Про відсутність бруду, пилу і т. ін. де-небудь. — Як у вас світло та чисто (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 12); У гаю чисто й біло... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 275); В оселі діда Дуная чисто, як у вінку (Михайло Стельмах, I, 1962, 238); Чисто було на морозному майдані (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 30); // Про стан моральної чистоти, щирості, душевного спокою. На душі ж було радісно й чисто (Павло Тичина, Вибр., 1957, 308).

3. присл., розм. Зовсім, абсолютно. — Ну й чоботи... чисто потрухли... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 37); Нарешті, як смеркло вже чисто, прийшов Петро Купріянович з своїм наймитом (Любов Яновська, I, 1959, 214); — Хоч би ти сказав хлопцеві. Бач, сорочку вчора надів, чи видно? Свитину ось чисто біля горна поприсмалював (Андрій Головко, II, 1957, 214).

Все (всі, весь і т. ін.) чисто див. весь 1; Геть-чисто — абсолютно, цілком, до кінця. Хе, от вже й втомився [Андрій]. Геть-чисто захляв за зиму, захарчувався (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); Переді мною стелиться вузенька безлюдна вуличка. Цегляні тротуарчики, геть-чисто зчовгані ногами (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 126); Геть-чисто всі — абсолютно всі, без винятку. — То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком.. і йди з мого достатку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 112).

4. присл., у сполуч. з прикм. Підкреслює винятковість ознаки, названої прикметником; виключно. Обертаєшся назад на захід сонця, і перед тобою знов інша дивна картина, вже чисто гірська (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385); Правда, що й та енергія, яка є, чисто пасивна — я таки лінюх, кажучи по правді! (Леся Українка, V, 1956, 268); У новому фільмі «Арсенал» я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (Олександр Довженко, I, 1958, 22); Нині часто нетрадиційність, незвичність структури літературного твору, чисто літературні пошуки нових форм сприймаються і навіть визначаються як деяка близькість до кіно (Радянське літературознавство, 4, 1963, 129).

5. у знач. порівн. спол., розм. Ніби, неначе. — І в кого він, Петре, такий неспокійний вдався? Ну чисто тобі Марко в пеклі (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 43); Грек узяв статуетку, поставив її перед собою на конторку. — Да! Чисто старий Валіаді (Іван Микитенко, II, 1957, 249); // Точно, як; зовсім. — Витріщить дядько свої очі на мисник та й вигадує якісь байки, неначе там на миснику і справді привиджується йому між полумисками сатана; чисто, неначе стара баба розказує казки дітям! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 338); [Куліш:] В якому товаристві ти снуєшся, що розмовляєш чисто, як чумак?! (Сава Голованівський, Драми, 1958, 30).