Зичливий

Зичливий, -а, -е. Доброжелательный. Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива. Гол. І. 307. ЗИЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який зичить що-небудь добре. Старий Бондар.. довірливий і зичливий (Леся Українка, III, 1952, 721); // Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь. В ньому [голосі] бриніла та зичлива дружність, котра сама вже змусила Максима щиро сказати: — ..А мені хочеться, товаришу Гречаний, дослідницької роботи (Натан Рибак, Час, 1960, 186); Промовець, виходить, з розумом! Іч, як обернув ті не завжди зичливі репліки з залу (Іван Ле, В своні.., 1960, 22). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 569.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації