Шахрай

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шахра́й, -рая́, м. Мошенникъ. Ном. № 2970. Плут безбожний з собой всіх шахраїв веде. Котл. Ен. VI. 18.

Шахрай — той, котрий дурить інших, зловживаючи їх довірою, в корисливих цілях; аферист, пройдисвіт, злодій, ошуканець, обманщик, проноза, пройда, крутій, брехун, людина, нечиста на руку. Слово «шахрай» трапляється в українській, білоруській та польських мовах. Особливістю шахрайства є те, що воно може бути вчинено як стосовно майна, так і стосовно права на таке майно. Шахрайство завжди повинно містити в собі прямий умисел на заподіяння саме шахрайства, а також мати корисливі мотиви вчинення. Серед безлічі шахраїв є й такі, які мимоволі вражають уяву звичайних людей. Про шахраїв і аферистів, що відносяться до своєї кримінальної "професії" як до мистецтва, ходять легенди, про них знімають фільми.

Сучасні словники

ШАХРА́Й, я, чол.

1. Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина.

Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з «братів» злодій і розбійник
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141); 
Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили свої звичайні розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, 
що зіньківські ковалі всі до одного шахраї і за підкову беруть такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися,
коли б їм розказав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154); 

2. Дрібний злодій.

На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв 
(Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 42); 
Артуро — дрібний шахрай. Беручи урок дикції і ефектної осанки у провінціального актора, він встигає між ділом витягти 
у нього гаманець (Мистецтво, 6, 1968, 13).

Словник синонімів

Шахрай(хитра і непорядна людина), крутій, махляр, аферист, (під час гри в карти) шулер, пройдисвіт, злодій, ошуканець, обманщик, проноза, пройда, брехун.

Ілюстрації

Шахрай1.jpg Шахрай21.jpg Шахрай31.jpg Шахрай4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 423.