Голуб’я
Голуб’я, -яти, с. = Голубеня. Мил. 219. Грин. ІІІ. 491. Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ви, дітки мої, мог голуб’ята! Шевч. 183. Ум. Голуб’ятко, голуб’яточко. Сполохнуться голуб’яточка та й стихнуть. МВ. І. 46.
Голуб’я - рід птахів з родини голубових, що поширені всією земною кулею, крім Арктичних та полярних зон.
Сучасні словники
ГОЛУБЕНЯ́ , яти, сер. Пташа голуба.
Десь за три тижні вилупилися маленькі голубенята;
Шиють [живуть] собі, кохаються, Як голубенята.
ГОЛУБ'Я́ , яти, сер.
1. Те саме, що голубеня.
Мабуть, не було гнізда, з якого б він [кіт] не потяг голуб'яти; Удвох собі похожають, Мов ті голуб'ята.
2. розм. пестливе називання кого-небудь (перев. при звертанні).
Я не журюся, голуб'я кохане;
Знаєте що, голуб'ята, їдьмо на Сиваш.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Академічний тлумачний словник української мови
Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 136
Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 222
Степан Руданський, Тв., 1956, 91
Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 66
Тарас Шевченко, II, 1953, 170
Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 223
