Сестриця

Сестриця, -ці, ж. Ум. отъ сестра.

Сучасні словники

СЕСТРИ́ЦЯ, і, жін. Пестл. до сестра. Поклонивсь [Уласович] хорунженку низесенько та й каже: — Віддайте за мене Олену, сестрицю вашу! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156); Брат ходить, полює, Сестрицю годує (Степан Руданський, Тв., 1959, 95); Щирим словом братерства вітаємо тебе ми, наша люба сестрице, наша.. Росіє! (Літературна Україна, 12.IX 1967, 1); Дивлюсь — се наша сусіда. Перехилилась через тин та й кланяється. Я хутенько втерла сльози. — Добридень, — кажу, — сестрице! (Марко Вовчок, I, 1955, 5); * Образно. Тополі — три сестриці — простягали вітру віти, свому [своєму] брату степовому (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 6); * У порівняннях. Ой дай мене, моя мати, до нової хати, Там зовиця, як сестриця, свекруха, як мати (Коломийки, 1969, 239); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три скирти сіна ось близько (Іван Франко, XIII, 1954, 386).

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Див. також

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5218

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8F

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.