Ведмедяка

Ведмедяка, -ки, м. Большой медвѣдь. Аф. 312.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Ведмі́дь (Ursus) — центральний рід в родині Ведмедеві (Ursidae).

Рід об'єднує найбільш типових та знаних представників родини, і на його основі сформовані загальні систематичні критерії віднесення тварин до неї.

Відповідно до палеонтологічних відомостей, рід Ведмідь з'явився 5-6 мільйонів років тому. Першим його представником на теперішній час вважають ведмедя малого, Ursus minimus — відносно невелику тварину, чиї викопні рештки знайдені на території Франції.

Всі сучасні чотири види роду, а також ряд вимерлих (таких, наприклад, як печерний ведмідь (Ursus spelaeus)) походять від етрускського ведмедя (Ursus etruscus), що жив 2-1 мільйони років тому.

Наймолодшим видом роду є ведмідь білий (Ursus maritimus), який відокремився від бурого ведмедя приблизно 200 тисяч років тому.

ВЕДМІ́ДЬ, медя, чол.

1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359); А понад тим глуха тиша довкола, переривана ніби стрекотом вивірки на гілляці або риком ведмедя в чагарі (Іван Франко, II, 1950, 92); Тут усі були мисливці і знали, що значить не мати патрона, коли на тебе йде ведмідь (Іван Багмут, Опов., 1959, 30); По берегах північних морів і на плавучих крижинах Північного Льодовитого океану зустрічається білий ведмідь (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 3); * У порівняннях. Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341). ♦ Ведмідь на вухо наступив див. наступати.

2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. Ще тут живе шведка, панна, ведмідь той вчений... ся не спокусить нікого — ні! (Марко Вовчок, I, 1955, 376); Данько не мав, звісно, найменшої охоти попадатися в лапи такому ведмедеві [вартовому] (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 67).

3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кофе. — Як вип'ю цього ведмедя ще одну чарку, то.. так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 115).