Мулір
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:28, 1 листопада 2018; Aobondarenko.fpmv18 (обговорення • внесок)
Мулір, -ра, м. = Муляр. Там муліри мур мурують. АД.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУ́ЛЯР, а, чол. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (Іван Франко, XIII, 1954, 309); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Леся Українка, III, 1952, 114); Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 54).