Лящати
Лящати, -щу, -щи́ш, гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть! аж поза ухами лящить. Ном. № 12205. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125.
Сучасні словники
1. Видавати різкі, пронизливі звуки. 2. Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).
Прислів'я
♦ Аж за (поза) вухами (ухами, ушами) лящить — їсти з великим апетитом або жадобою. [Явдоха]: Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (Марко Кропивницький, II, 1958, 441); Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав (Іван Котляревський, I, 1952, 167); І зліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Українські народні казки, 1951, 36); [Аж] у вухах лящить — про сприйняття різких, пронизливих звуків. Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12); Хоробро кинувся [песик] вперед, вертівся перед вершником і заливався так, що у вухах лящало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 305).
