Брость

Cловник Грінченка

Брость, -ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе верну, як вбересь у бростьлисток діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. перев. збірн. Листкові або квіткові бруньки. На тій яблунці, що в ярку, та й брость є (Словник Грінченка); Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись (Леся Українка, III, 1952, 186); На гілочках береста тільки-тільки з'явились тверді і холодні ще бруньки, але брость на кінському каштані була вже глейка (Юрій Смолич, V, 1959, 646).

2. збірн. Гілки, зелень на дереві. Мостила мости з зеленої брості, Сподівалася матері в гості (Павло Чубинський, V, 1874, 509); Вікові дуби стоять понад молодою бростю (Іван Франко, IV, 1950, 473).

3. діал. Гроно, кетяг. На столах чекають нас давно страви, яблука і винограду брості (Петро Дорошко, Передгроззя, 1935, 107); Вітер шумів листям дуба і гойдав багряні брості горобини (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 211)

Cловник відмінків

Відмінок	Однина	Множина
Називний	брость	бро́сті
Родовий	бро́сті	бро́стей
Давальний	бро́сті	бро́стям
Знахідний	брость	бро́сті
Орудний	бро́стю	бро́стями
Місцевий	на/у бро́сті	на/у бро́стях
Кличний	бро́сте	бро́сті

Ілюстрації