Їхавиця
Їхави́ця, -ці, ж. Ѣзда. Ум. Їхавичка. Де під’їхать, де пішки, хоч би погана їхавичка. Черном.
Зміст
Сучасні словники
ДОРОГА, и, ж. 1. Смуга землі, по якій їздять і ходять. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Шевч., II, 1953, 21); Іван стояв на дорозі, дивився їй услід (Шиян, Переможці, 1950, 38); // Штучно створений засіб для пересування, сполучення і т. ін. За сахарнею здоровий двір був закиданий сажнями дров: звідтіль тяглась залізна дорога до заводів (Н.-Лев., II, 1956, 207); Якось його.. лиха година занесла на ожеред соломи, звідки солому подавали підвісною дорогою до корівника (Вишня, II, 1956, 89); // Смуга, що лишається як слід після руху кого-, чого-небудь. Корабель наш розрізує воду - І дорога блакитна перлиста Зостається широка за нами (Л. Укр., І, 1951, 17); * Образно. Став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив золотом дорогу до нього (Коцюб., II, 1955, 302).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=дорога
