Бузя
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:43, 28 жовтня 2018; Kvdenysenko.ij18 (обговорення • внесок)
Бузя, -зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б’є макогоном по їй і приказує: «Добривечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Публічний сучасний словник української мови:
1)
2) ласк. від бузина. ("Прийде він до теї бузини, б’є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!»")
Ілюстрації
|
|
|
|
