Блик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:40, 19 листопада 2018; L.varchenko (обговорення • внесок)
Блик, меж. = Блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Сучасні словники
БЛИК, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. блимати і блимнути. — Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з'їм! (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 216).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Академічний словник української мови Словник української мови
