Паркан

Паркан, -ну, м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

• ПАРКА́Н, а, чол. Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ґанком на побілених стовпах і.. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 454); Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 15).

• Живий паркан — щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують з метою відгородити або обгородити що-небудь. Біля будинку — шкілка, обведена живим парканом акації (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 70).

• ОГОРО́ЖА, рідко ОГОРО́ДА, и, жін. Паркан, стіна, тин і т. ін., які оточують що-небудь. Брама однією половиною теліпалась на стовпі, друга половина лежала на землі: огорожа розвалилася (Нечуй-Левицький, II, 1956, 165); Під'їжджає до розсадника загін червоноармійців, руйнує огорожу, знімаючи колючий дріт і намотуючи його на барабан (Олександр Довженко, I, 1958, 456);

Ілюстрації