Ураг

Ураг, -га, м. = Враг.

Сучасні словники

ВРАГ,-а, чол., заст.

1. поет. Ворог.

І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Тарас Шевченко, II, 1953, 347); Ей юначе, ти п'яний наче, не заглиблюєшся в життя. Нам робити та врагів бити (Павло Тичина, I, 1957, 188).

2. лайл. Нечиста сила; чорт.

Хто йде — із ляку швидш звертає, Та ще й налає: «Який це враг її [Бочку] приніс? Нехай їй біс!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 44); — Скачи, враже, як пан козак каже! (Яків Качура, II, 1958, 463).

♦ Враг його (тебе і т. ін.) бери, лайл. — хай він пропаде (пропадай ти і т. ін.). Здихай, враг тебе бери з усім кодлом, хіба мені що? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Враг його (їх) [матір] зна (знає), лайл. — хто його знає; невідомо. — За що ж його узяли? — А враг їх матір знає (Панас Мирний, I, 1954, 298); [Іван:] Бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду (Марко Кропивницький, I, 1958, 65); Враг його (їх) матері, лайл. — висловлення-вигук для вираження незадоволення тощо. — І справді вийшов рій! О, враг його матері! І вибрав же тобі час, коли ми могорич п'ємо! (Нечуй-Левицький, IV, 1955, 195); Враг його (тебе і т. ін.) не взяв — нічого з ним (з тобою і т. ін.) не сталося, не трапилося. Обминають [богослови] мою хату або приїдуть, об'їдять, обіп'ють, понюхають та й поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не взяв (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Хай йому враг — що буде, те й буде; байдуже, все одно. [Репиха:] На тобі твого карбованця, хай йому враг!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 78).

Ілюстрації