Зяти

Зя́ти, зя́ю, -єш, гл. = Зяяти. Вх. Лем. 421.

Сучасні словники

ЗЯЯТИ, зяє, недок. Бути широко відкритим, виявляючи всю свою глибину (про отвір, яму, провалля і т. ін.) В розбитих селах чорніли обвуглені хати, зяяли вибиті вікна (Панч, О. Пархом., 1939, 155); Довкола густо зяяли свіжі й старі вирви од снарядів і бомб (Кучер, Голод, 1961, 442); Обережно скинули з неї [дівчини] шинель. Розпороли важкий від крові рукав гімнастерки. Нижче ліктя зяяла широка рана, як видно, від розривної кулі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 62); // чим. Мати глибокі отвори, великі дірки і т. ін. Залишений противником укріплений район ..зяяв мертвими дірками амбразур (Гончар, І, 1954, 382).

Ілюстрації