Прасувати

Прасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Жать, выжимать, давить. Сир прасувати. 2) Гладить, утюжить. Буду білі хусти прати... Где будеш сушила?.. Где будеш прасувала? Чуб. V. 1199. Насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. І. 179.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРАСУВАТИ 1, ую, уєш, недок., перех. Вирівнювати, вигладжувати гарячою праскою (одяг, тканину і т. ін.). Варфоломіївна прасувала білизну, Корній Митрофанович читав газету (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 266); Біля хати на дерев'яному столику Оксана старанно прасує білу сорочку (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 44); * Образно. Надворі ранок купав землю сонячним сяйвом, а гармати прасували її вогнем (Іван Ле, Мої листи, 1945, 103). ПРАСУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., діал., рідко.

1. Пресувати. — Віск уже замовлений. В окремій коморі будете й прасувати і пакувати його (Іван Франко, V, 1951, 388). 2. перен. Бити. Ніхто не бачив, щоб посеред базару прасували мене по щоках глевким хлібом, як тебе! (Панас Мирний, I, 1954, 77). 3. перен. Їсти, споживати. — Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну лусту хліба прасує, — знаємо! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 71).

Ілюстрації