Старець

Старець, -рця, м. Нищій. Шух. I. 33. Котл. Ен. III. 66. ЗОЮР. І. 47, 57. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманеш. Ном. № 4650. Ум. Старчик. ЗОЮР. І. 307.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТА́РЕЦЬ, рця, чол. 1. Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). Захар Беркут — се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець (Іван Франко, VI, 1951, 34); Через патріарха світової поезії, великого старця Гете, Гафізове ім'я одразу зробилося відомим усенькій Європі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 265); На голубій оксамитній канапі сидить Анненков — величного вигляду старець з срібними кучерями і бородою (Іван Кочерга, III, 1956, 123); * У порівняннях. Опустився [Пилип], обідрався.. і труситься увесь, як старець (Панас Мирний, IV, 1955, 153); Плечі опадають йому, як у старця (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 201). 2. Літній монах, поважна духовна особа; пустельник, самітник. На паперті вбогої церковки кілька десятків мисливців, звіроводів і тайгових золотошукачів слухають проповідь старця. Висхлий від літ і постів ветхий старець (Олександр Довженко, I, 1958, 106). 3. Те саме, що жебрак. Старця торба годує (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 75); Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать (Тарас Шевченко, I, 1963, 304); В баби Зіньки не зісталося грошей на громадський обід для духовенства, для півчої та для старців (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 367); Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди.. Проїжджали цигани в своїх халабудах; проходили прочани, старці, заробітчани (Андрій Головко, II, 1957, 213); * У порівняннях. Доброго Аврума усі жалували на селі і давали йому на полудень хліба та цибулі, неначе старцеві (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 398); Мокрими полями, мав старці на прощу, йшли.. одноманітні, заплакані дні (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 140). ♦ Піти в старці (старцями, стярцем) [по світу (в світи)] — стати жебраком, почати жебракувати. Виніс [Наум] скриньку з грошима.. — Бери, — каже, — скільки хоч,.. у старці піду, тільки вилічи моє дитя (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 84); Уляна гірко махнула рукою: — Старцем підеш, коли чоловіка заб'ють (Михайло Стельмах, II, 1962, 103); Юруш зостався без шматка хліба на старість. Він мусив забрати торби та й пішов в світи старцем (Нечуй-Левицький, III, 1956, 303); [Ганна:] Йой! Горить! Село горить! [1-й гуцул:] Горить... Палять наші хати. Підуть люди старцями по світу (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 102); Поробити старцями кого — зробити кого-небудь дуже бідним, змушуючи часом і жебракувати. — Аж семеро коней із слободи забрали. Старцями нас поробили (Андрій Головко, II, 1957, 20); Пускати (пустити) в старці (старцями) [по світу (з торбою)] кого — робити кого-небудь дуже бідним, змушуючи жебракувати. — Наробив [Гриць] довгів, а мене з дітьми в старці пускає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 70); — Висмокчуть вони [суди] з нас останній гріш і старцями по світу пустять, — зітхає Морозенко (Михайло Стельмах, I, 1962, 242). 4. перев. мн., розм. Дуже бідні, убогі, незаможні люди. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — Свого так щедро не молотять, — промайнула думка, — та й звідки б у таких старців просо з'явилося? Де б він його насіяв? Хіба на тім'ї..? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 185).

===УКРЛІТ.ORG_Cловник===

СТА́РЕЦЬ, рця, ч. 1. Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). Захар Беркут — се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець (Фр., VI, 1951, 34); Через патріарха світової поезії, великого старця Гете, Гафізове ім’я одразу зробилося відомим усенькій Європі (Крим., Вибр., 1965, 265); На голубій оксамитній канапі сидить Анненков — величного вигляду старець з срібними кучерями і бородою (Коч., III, 1956, 123); * У порівн. Опустився [Пилип], обідрався.. і труситься увесь, як старець (Мирний, IV, 1955, 153); Плечі опадають йому, як у старця (Вільде, Пов. і опов., 1949, 201). 2. Літній монах, поважна духовна особа; пустельник, самітник. На паперті вбогої церковки кілька десятків мисливців, звіроводів і тайгових золотошукачів слухають проповідь старця. Висхлий від літ і постів ветхий старець (Довж., І, 1958, 106). 3. Те саме, що жебра́к. Старця торба годує (Укр.. присл.., 1963, 75); Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать (Шевч., І, 1963, 304); В баби Зіньки не зісталося грошей на громадський обід для духовенства, для півчої та для старців (Н.-Лев., VI, 1966, 367); Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди.. Проїжджали цигани в своїх халабудах; проходили прочани, старці, заробітчани (Головко, II, 1957, 213); * У порівн. Доброго Аврума усі жалували на селі і давали йому на полудень хліба та цибулі, неначе старцеві (Н.-Лев., VI, 1966, 398); Мокрими полями, мов старці на прощу, йшли.. одноманітні, заплакані дні (Гжицький, Вел. надії, 1963, 140). ◊ Піти́ в старці́ (старця́ми, ста́рцем) [по сві́ту (в світи́)] — стати жебраком, почати жебракувати. Виніс [Наум] скриньку з грошима.. — Бери, — каже, — скільки хоч,.. у старці піду, тільки вилічи моє дитя (Кв.-Осн., II, 1956, 84); Уляна гірко махнула рукою: — Старцем підеш, коли чоловіка заб’ють (Стельмах, II, 1962, 103); Юруш зостався без шматка хліба на старість. Він мусив забрати торби та й пішов в світи старцем (Н.-Лев., III, 1956, 303); [Ганна:] Йой! Горить! Село горить! [1-й гуцул:] Горить… Палять наші хати. Підуть люди старцями по світу (Мокр., П’єси, 1959, 102); Пороби́ти старця́ми кого — зробити кого-небудь дуже бідним, змушуючи часом і жебракувати. — Аж семеро коней із слободи забрали. Старцями нас поробили (Головко, II, 1957, 20); Пуска́ти (пусти́ти) в старці́ (старця́ми) [по сві́ту (з то́рбою)] кого — робити кого-небудь дуже бідним, змушуючи жебракувати. — Наробив [Гриць] довгів, а мене з дітьми в старці пускає (Март., Тв., 1954, 70); — Висмокчуть вони [суди] з нас останній гріш і старцями по світу пустять, — зітхає Морозенко (Стельмах, І, 1962, 242). 4. перев. мн., розм. Дуже бідні, убогі, незаможні люди. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться… Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім (Коцюб., II, 1955, 17); — Свого так щедро не молотять, — промайнула думка, — та й звідки б у таких старців просо з’явилося? Де б він його насіяв? Хіба на тім’ї..? (Кос., Новели, 1962, 185).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Старець -рця, ч. 1) Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). 2) Літній монах, поважна духовна особа; пустельник, самітник. 3) Те саме, що жебрак. •• Піти́ в старці́ (старця́ми) [по сві́ту] — стати жебраком, почати жебракувати. Пороби́ти старця́ми кого — зробити кого-небудь дуже бідним, змушуючи часом і жебракувати. 4) перев. мн., розм. Дуже бідні, убогі, незаможні люди.

Ілюстрації

[[Зображення: Старець.jpg]|} Медіа Цікаві факти Матеріал з Вікіпедії Старець — в православній традиції це досвідчений, старолітній монах, священик чи мирянин, великий молитвенник, зразок покори, перший та правдивий послушник, часто бувши і єдиним, людина Божа, яка помагає людям триматись віри в Бога, усвідомлювати, каятись і виправляти власні помилки. [1]