Усохнути

Усо́х(ну)ти. См. Усихати.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) УСИХАТИ (ВСИХАТИ), аю, аєш, недок., УСОХНУТИ (ВСОХНУТИ) і УСОХТИ (ВСОХТИ), хну, хнеш і діал. УСХНУТИ (ВСХНУТИ), ну, неш, док.

1. Ставати сухим, втрачаючи вологу (про рослини або їх частини). А коли ще й хвостик почав усихати, то вже вірна ознака, що кавун готовий (Олесь Донченко, V, 1957, 143); // Сохнучи, гинути від несприятливих умов, пошкоджень і т. ін. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала (Тарас Шевченко, I, 1951, 388); Дерево, об'їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (Колгоспник України, 5, 1962, 40); Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла. Хата розвалилась, двір заріс бур'яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Марко Вовчок, I, 1955, 56); Настала весна, зацвіли сади, А в діда Данила всі дерева всохли (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 132).

2. Ставати маловодним або зовсім позбавлятися води (про річку, ставок і т. ін.). Не всихав річка, де трава в долині (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 81); // перен. Вичерпуватися повністю, кінчатися. Далі течії членового красномовства всохли, а він став, не знаючи, що казати (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 16).

3. Зменшуватися в розмірі, об'ємі, у вазі. — Не бійся, встане Теодосій, от тільки права рука усохне (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 592); — Людина, — думав Павлина, — теж заки умре, то насамперед зморщується, наче жили всихають в ній та стягують тіло (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 336).

Ілюстрації