Сорокуля

Сорокуля, -лі, ж. Гадюка. Сорокуля го уп’єлила. Вх. Зн. 73.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Cорокуля -і, ж., зах.Гадюка. -Великий тлумачний словник сучасної української мови.

1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Гл., Вибр., 1957, 100); Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі (Ю. Янов., І, 1958, 351); * У порівн. Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки (Коцюб., II, 1955,110); // у знач. присл. гадю́кою. Як гадюка; утворюючи зигзаги, кільця. Вузькоколійка гадюкою звивається між стовбурами лісових велетнів (Донч., II, 1956, 70).

2. перен., зневажл. Про злу, підступну людину. Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь (Шевч., І, 1951, 543); Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт? (Збан., Єдина, 1959, 86); // Уживається як лайливе слово. [Олекса:] Не козак ти [Сербин], не лицар! Ти гадюка, злодій ти! (Вас., III, 1960, 17); — Чортові дуки-гадюки [брати Петра] … Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71).

◊ Гадю́ку ви́годувати — виплекати, випестувати злу, невдячну людину. [Xарко:] Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже… (Мирний, V, 1955, 142). гадю́ка — (зменшено-пестли­ве та іронічне — гадю́чка; маля га­дюки — гадя́, гадюченя́, гадюча́; збільшене — гадю́чище; збірне — гадю́ччя) = га́дина (ч. гад; також лайливі; збірне — га́ддя) = змія́ (зменшене — змі́йка; збільшене лай­ливе — змію́ка) — отруйний змій з плескатою головою у вигляді трикутника; у народній уяві — збір­ний образ чогось поганого, брид­кого («З ним зайтися, то так, як на гаддя наступити»); у переносному розумінні — зневажливо про злу, підступну людину; уживається та­кож як лайливе слово (проклина­ють: «Гадина б тобі до очей скочи­ла!»; у Т. Шевченка: «Скверний гаде, Куди ти лізеш? Схаменись!»); народна символіка гадюки досить широка; тварина виступає уособ­ленням злості, люті («Кинувся на мене, як гадина», «Гадина в його словах дихає», «Сичить, як гадина під кущем», «В’ється, як гадина»), облесливості, лукавства («Гадяча їдь в його словах»), небезпеки («Звився, як гадюка»), невдячності («Вигріти собі гадину за пазухою», «Не грій гадюки в пазусі, бо вку­сить»), обмови, пліткарства («Ах ти, гадючий язику!»), недобрих но­вин («Іде гадюка дорогою, по до­розі в’ється, Прийшла вістка до панів, що панщина врветься», у Т. Шевченка: «Червоною гадюкою несе Альта Вісті, Щоб летіли крю­ки з поля Панів-ляшків їсти»), жи­вучості («Гадину січи, а кусні ся мечуть»); за народними вірування­ми, гадюки, як і всі плазуни, нале­жать до нечистих сил; з гадюки ви­ростають чорти; усі гади на день Чесного Хреста ховаються на зиму до своїх схованок, а тому небез­печно цього дня йти до лісу; гадю­ка дуже шкідлива, особливо по́лоз, про цю її особливість згадується у «Слові о полку Ігоревім»; за її зни­щення відпускається сім тяжких гріхів; убити гадюку — це ніби сім літургій прослухати; заклинання на злих плазунів відоме з найдавнішого часу (див. ще вуж); з гадюки нібито постає змі́й (див.) — з такої, що сім літ не чує ані людського го­лосу, ані дзвону, тоді в неї вирос­тають крила, і вона стає змієм; за легендою, гадюка постить 40 днів і ночей, поки не скине своє ли­новище (колишнє «сволочь» від «зволікати»; слово стало згодом лайливим); у зв’язку з живучістю гадюки усталилися вірування в її лікувальні властивості (звідки на­зва деяких рослин — гадю́чий проску́рець, гадю́че зі́лля, гадю́чник, змії́ний ко́рінь); гадючим линови­щем лікували хворі очі, зуби, лихо­манку; від укусів гадюки лікували замовляннями, наприклад: «На мо­рі, на лукомор’ї стоїть купа, на тій купі лежить гадюка, я тую гадюку посічу, порубаю і щиреє серце за­мовляю»; змія, гадюка символізує суперницю, розлучницю (в І. Котляревського — «Нагріла в пазусі га­дюку»). Гадюку як не грій, вона все одно вкусить (М. Номис); Не бити гадюки, то не взяти її в руки (при­слів’я); Простий, як свиня, а лука­вий, як гадюка (приказка); Підлес­лива людина — гадюка під квітами (приказка); Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Л. Глібов); Чужими руками добре гада ловити (М. Но­мис); А під тим каменем да люта змія лежить (П. Чубинський); фра­зеологізми: гадю́ку ви́годувати — виплекати, випестувати злу, не­вдячну людину; закида́ти (пуска­́ти) гадю́чку — говорити кому-небудь злі, ущипливі слова або роби­ти неприємності (кажуть: «Здаєть­ся, і дружить, а гадючку пустив»); підколо́дна (потайна́) гадю́ка (га́дина); підколо́дний (потайни́й) гад, лайл. Підступна, зловмисна людина. — Хіба ж ти людина! Кидався до неї з кулаками. А вона тільки плечем поведе, сміється, гадюка підколодна (Н. Рибак); Іду я — і дихати мені важко.., і вогонь пече мені в грудях, наскрізь пропікає. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (С. Журахович); — Сам де ошивався? По тилах, по базах? Гад ти підколодний, ще знайдеться на тебе управа! (Є. Гуцало).

пригрі́ти гадю́ку (га́дину, га́да і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), грубо. Виявити турботу, піклування про того, хто потім віддячує злом; помилитися в комусь. Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: “Так оце воно таке, твоє благородіє? Пригрів на грудях гадюку?” (О. Гончар); [Андрій:] Не оступавсь би за його [за нього]. А то, бач, пригрів гадюку у пазусі, вона й укусила (М. Костомаров); Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою! (В. Кучер). пригрі́ти га́дину. Це гадина, котру ми пригріли,— мовив, зітхнувши, кооператор (В. Підмогильний).

• • До 30 років живе гадюка в природньому середовищі Європи й Азії.
• • 3-5 місяців – максимальний строк життя цієї рептилії в неволі. Проводилася багато експериментів, створювалися різні умови, але подовжити життя поза природнім середовищем проживання не вийшло.
• • 5 підвидів степової гадюки відомо зоологам на сьогоднішній день. Іноді різним степовим гадюкам додаткові назви даються відповідно місцевостям проживання: наприклад, відомі кримська степова гадюка, білгородська. Живучі в різних місцевостях, змії можуть відрізнятися особливостями малюнка на тілі, а також поведінковими нюансами.
• • 60 сантиметрів прикрашеного сіро-бурим орнаментом тіла, плюс 10-сантиметровий хвіст, 70 сантиметрів — така максимальна довжина степової гадюки.
• • Від 2 до 4 днів засвоюються в травному тракті проковтнуті нею птахи, усілякі дрібні гризуни, цвіркуни, ящірки, бабки, павуки, коники.
• • 2 метра – такої досить значної глибини сягають ущелини ( у кам’янистій місцевості) або нори, які гадюки, тимчасово запозичають у якого-небудь гризуна для зимівлі. До речі, всупереч поширеній думці, ховаються там з жовтня по березень вони винятково поодинці. По 2-3 особині зимують тільки в тому випадку, якщо місцевість сильно перенаселена представниками цього виду плазунів.
• • 2600 м – висота в гірських місцевостях, до якої можна зустріти цього плазуна.
• • 6 градусів за Цельсієм – температура повітря, при встановленні якої змії починають залишати свої зимові притулки.
• • 2 місяця – стільки триває шлюбний сезон: з початку квітня по кінець травня, в цей час змії можуть поводитися агресивно.
• • 3-5 місяців у самки триває вагітність. Це живородна змія. Маленькі змієнята народжуються в червні-серпні.
• • Народжується 3-6 дитинчат, довжина їх тіл – до 13 сантиметрів.
• • 3,5 — 4,5 грамів – зразкова вага кожного з новонароджених малят.
• • 2-3 року доводиться дорослішати гадюці до часу, коли вона сама може народжуватися. До цього часу змієнята виростають у довжину до 26 – 30 сантиметрів.
• • До 160 особин на 1 квадратний кілометр може проживати в зручних для успішного існування природних умовах.
• • 70 мілісекунд – такої незначної кількості часу досить змії, щоб зреагувати на небезпеку: накинутися на об’єкт, який загрожує, вкусити й відскочити на попереднє місце.

Ілюстрації

Див. також

• Шокуючі фатки про гадюку

Цікаві факти

Спосіб життя. Степові гадюки прекрасно вміють плавати, піднімаються на чагарники й дерева на значну висоту і при цьому дуже швидко пересуваються. На землі вони рухаються повільніше, ніж у воді чи на дереві.

Відновлення шкіри. Дитинчата гадюки скидають шкіру набагато частіше, ніж дорослі особини. Це пов’язано з тим, що маленькі гадюки швидко ростуть.

Систематика.

Від степової гадюки, яка називається ще західною степовою гадюкою, була відділена й віднесена до окремого виду східна степова гадюка. Її можна зустріти в лесостепах Молдавії.

Отруйність. Із усіх гадюк у цього виду найменш небезпечна отрута для людини. Якщо вжалені тварини гинуть, то в людини може настати омертвіння кінцівки, виступити набряклості, але смертельним отрута може виявити тільки в деяких крайніх випадках. Наприклад, якщо вкушеному доведеться декілька днів добиратися до медиків, при цьому він без надання першої медичної допомоги буде перебувати в антисанітарних умовах. Також може початися алергія і набряк Квінка. Дуже небезпечні укуси в голову.

Зимівля. Якщо зима видається не дуже холодною, із частими відлигами, то гадюки, розбуджені розталою водою, що затікає до них у нору, можуть прокинутися і вибратися на поверхню землі погрітися на каменях на сонечку. Природні вороги. Степова гадюка ретельно ховається від пильного ока орлів, сов, переховується також наземних хижаків, які на неї полюють — від борсуків, тхорів, їжаків і лисиць. У болотистих місцевостях вона є улюбленою їжею лелек і чапель.

Агресивна поведінка. Особливо небезпечні гадюки для людини у квітні-травні, коли вони шукають собі пару. Під захистом закону. Через те, що природні місця проживання степової гадюки постійно перетворюються людиною на сільськогосподарські вгіддя або забудовуються, гадюку було вирішено взяти під охорону, вона занесена в Червоні книги України,у Міжнародну Червону книгу. Вона захищена від винищування також документами Бернської конвенції. До речі, саме через скорочення чисельності, рептилію перестали відловлювати для видобутку отрути, яка використовується для створення лікувальних мазей. Користь. Відомо, що в степових областях урожаї часто зазнають набігам сарани. Одним з головних ворогів, що знищують цю комаху, є степова гадюка.