Пленіпотент
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:45, 18 жовтня 2018; Maklokun.pi14 (обговорення • внесок)
Пленіпоте́нт, -та, м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.
ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, чол., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Іван Франко, III, 1950, 265).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 575.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
Файл:Received 511302732608591.jpeg x140px |
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
sum.in.ua/s/plenipotent https://eslovnyk.com/ПЛЕНІПОТЕНТ
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність}}}]]
