Часловець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:43, 18 жовтня 2018; Yalutsenko.pi14 (обговорення • внесок)
Часловець, -вця, м. Часословъ. Левиц. І. 243.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2
ЧАСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що часосло́в. У год вчистив [Пістряк] граматику, два годи вчив часловець (Кв.-Осн., II, 1956, 158); — А до школи поїдеш? — Нехай їй біс! Мені і так остогид той часловець та псалтирі (Н.-Лев., І, 1956, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 277.
Часло́вець див. Часосло́в
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 636.
