Пленіпотент

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пленіпоте́нт, -та, м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.

ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, чол., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Іван Франко, III, 1950, 265).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 575.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Received 349249565649661.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

sum.in.ua/s/plenipotent https://eslovnyk.com/ПЛЕНІПОТЕНТ

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність}}}]]